ВІЩУВАННЯ

Щодо пророкувань Степана-Гавриїлка існує дуже багато суперечливих поглядів і неточностей. Деякі люди, які Степана не бачили, ані не були присутні в часі екстаз чи стигм, на основі суперечливих чи невірно переданих пророкувань, висказаних Гавриїлком під час екстаз, ставили під сумнів не лише пророкування Степана, але і його терпіння та післанництво.

Я був присутній під час багатьох екстаз, на яких Гавриїлко говорив про деякі майбутні події. Багато з тих пророцтв збулося. Напр., майже рік наперед Гавриїлко передбачив велетенські нальоти американських бомбовиків на Німеччину: «Будуть прилітати великі птахи і кидати яблучка…»; більше, як рік наперед пророкував Гавриїлко провал Муссоліні та зміну політики Італії, програш Німеччини, смерть Гітлера і т.д. П’ятнадцять місяців наперед було передбачено день смерті Степана, «16 дня, місяця, в якому трава зеленіє», тобто квітня. Все це чуло багато осіб. Багато з його віщувань ще не збулися, але, мабуть, збудуться, хоч нам тоді вони видавалися дивними й фантастичними. Гавриїлко говорив, між іншим, що в майбутній війні армії «пропадатимуть» без сліду, тобто будуть зовсім знищені. Це був десь 1943 рік і про атомну бомбу ще ніхто не знав. Сьогодні, коли розвиток атомної зброї йде семимилевими кроками, армії дійсно можуть «пропасти» без сліду. Те саме відноситься і до жертв майбутньої війни. Гавриїлко називав великі цифри жертв цієї війни, доки прийде визволення України. Це було для нас незрозумілим, але після скинення атомних бомб на Японію стало ясно, шо атомна зброя може спричинити до загибелі мільйонів людей. Отже ясно, що коли для нас, що до деякої міри зжилися з Степаном-Гавриїлком та їх пророкуваннями, ці речі виглядали, принаймні, дивними, то що говорити про людей, що ставилися до Степана і його післанництва з упередженням та й ніколи його не бачили?

Що ж сказати про інші віщування, що, на думку деяких людей, не збулися? Тут необхідно розрізняти два роди пророкувань. Одні були, так би мовити, умовні. Гавриїлко говорив, що це або те не станеться, якщо український народ покається і перепросить Господа Бога. Багатьом з нас здавалося, що український народ виправиться, або що Степан своїми терпіннями відпокутує провини народу, і ми брали його умовні провіщення за цілком певні. А тим часом Степан-Гавриїлко були лише знаряддям у Божих руках і переказували те, що знали, не маючи при цьому вирішального впливу ні на зміну наставлення українського загалу до Бога та Божих заповідей, від чого якраз залежало здійснення тих чи інших предсказань, ані не могли вплинути на Божі рішення щодо ходу подій, що від них ніяк не залежали.

До інших провіщень оточення Степана, тобто ми всі, підійшли з дуже неправильним наставленням. Коли Гавриїлко говорив, що в Галичину знову прийдуть большевики, що буде велике переслідування віри, чи що будуть нальоти совєтських літаків на Львів, а визволення українського народу наступить ще не скоро (це був 1942-44 pp.), то ми всі починали з Гавриїлком дискусію і торги, що він до цього не повинен допустити, що це неможливо, бо це спричинить цілковите знищення української культури і т.д. Гавриїлко, який ніколи не любив сперечатися, на наші торги відповідав: «То, може, не буде».

Ми це брали, до деякої міри, за певність, забуваючи, що Гавриїлко чи Степан не мають сили змінити незбагненних рішень Божої волі і на них вони зовсім не мають впливу. Вони лише пророкували те, шов майбутньому мало статися. Звідси й деякі оті «несповнені пророцтва», про які дехто говорить. Якщо ж йдеться про другий прихід большевиків до Львова, то ми навмисно деякі його пророкування не переказували далі, щоб не поширювати та не збільшувати й так вже великої паніки. Найкращим доказом того, що і Степан, і ми всі передбачали прихід большевиків, є той факт, що ми шукали для Степана приміщення в Криниці, куди він в березні 1944 p., перед своєю смертю був приїхав. Інша річ, що Гавриїлко все повторював, що не добре буде, якщо багато людей виїде з Галичини на еміграцію, бо дуже мало хто з них повернеться додому. А так, казав він, хоча большевики трохи людей знищать, все ж таки багато залишиться на Україні…

Мабуть, отут і треба шукати причини деяких «нездійснених пророцтв» Степана, що, нераз, дехто висуває як один з головних аргументів не лише проти пророкувань Степана, але й проти його післанництва. А тим часом при цьому забувають, що це була одна з несуттєвих ознак післанництва Степана, головним завданням якого було бути «Божим вибранцем», тобто свідчити про Бога та бути підкріпленням для людей, що в тяжких часах могли б захитатися чи відійти від Бога й віри. Я сам чув від Степана багато різних пророцтв загального характеру щодо майбутніх часів, проте не вважаю за необхідне їх подавати. По-перше, не пам’ятаю їх так докладно, як були сказані, а всі записки з екстаз залишилися в Галичині, а по-друге, вони не належать ні до суті післанництва Степана, ні не є ціллю цієї книжечки, що має дати короткий образ життя та діяльності Степана, «Божого вибранця». Одне певне, що можу сказати і в що вірю, на що Гавриїлко нераз давав своє «слово мур», що Україна буде вільною, хоч до того часу український народ зложить ще багато жертв, і багато крові зросить українську землю…