СТИГМАТИК СТЕПАН НАВРОЦЬКИЙ У МОЄМУ ЖИТТІ

Ближче познайомився я з нашим першим стигматиком-мужчиною щойно в 1943 році, коли після поранення на фронті лежав у львівськім шпиталі.

В лютому 1943 року я оженився і замешкав у тестів Володимира і Марії Кливаків у Львові, на вулиці Пісковій, 36. Приблизно в тому часі, два мої знайомі, які трохи опікувалися стигматиком, греко-католицький священик о. Сопуляк і працівник УЦК Саноцький, шукали приміщення, де міг би жити бл. п. Степан. В моїх тестів була вільна кімнатка в сутеринах і її віддали Навроцькому. Він був радий новому мешканню тому, що його побут в гуртожитку по Верхній Личаківській був без вигод, а крім того моя теща запропонувала забезпечити Степана харчуванням.

Отже, наш стигматик перейшов скоро жити до нас, ми старалися не втручатися в його справи. Він міг вільно розпоряджатися своїм часом, часто виїжджав у різні райони Західної України, навіть на кілька днів. Коли бував у Львові, то, звичайно, обідав або вечеряв разом з нами. Був дуже скромний, витриманий.

Пам’ятаю, одного разу моя теща, між іншим, сказала, що в маленького 4-місячного синка наймолодшоїїї доньки (зам. Литвин) Ганусі, тіло обсипано прищиками й ніякі лікарства, приписані лікарями, не допомагають, дитина мучиться. Наш стигматик здивувався, чому досі йому не сказали про хворобу дитини, попросив принести малятко, подивився на нього, погладив (так мені здасться, точно не пам’ятаю) і сказав, що перебирає на себе його хворобу. На другий день, дійсно, з тіла хлопчика Ігорчика Литвина зникла висипка, а зате лице самого Степана Навроцького було червоне, як би він сам був у горячці. Ось так ми на ділі переконалися в здібності Степана перебирати на себе хвороби інших людей і таким способом оздоровлювати їх.

Коли в Степана на тілі мали появлятися стигми, а було це, звичайно, в вечірню пору, то на ті екстази приходили особи запрошені, такі, які вірили у надприродність тих явищ, і на присутність яких стигматик дав свою згоду.

Стигматик бл. п. Степан Навроцький жив у моїх тестів, приблизно, до половини березня 1944 року, коли пішов із хати в околиці Буська, щоби гідно закінчити свою місію, вмерти мученицькою смертю.

Львів, 5 квітня 1994р.