Роман Яримович, (Львів, 27 липня 1995 р.)

Одного разу ввечері були в мене мої товариші. У Степана була екстаза, і він лежав на ліжку. Дзвінок — прийшла німецька поліція (двоє або троє осіб). Вони зразу пішли донизу, де був Степан. Взяли всіх в наручники. Потім вони прийшли за мною. Я мав посвідку, що служив в німецькій армії і був через поранення звільнений (я був в дивізії СС «Галичина») їх начальник сказав, що все в порядку і вони забралися, хоча перед тим викликали машину, щоб нас забрати всіх. Пізніше мені оповідали, що Степан казав: «Не бійтеся, все буде гаразд». І таки нас не арештували.