СТИГМАТИК СТЕПАН НАВРОЦЬКИЙ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЖИВИМ У НАРОДНІЙ ПАМ’ЯТІ

Наш перший стигматик-мужчина бл. п. Степан Навроцький, про якого також помістив статтю «Жіночий світ» у Канаді в червневому числі 1993 року, не забутий у рідному краю.

В селі Залукві коло Галича, де він родився, 7 листопада 1993 р. відбулося урочисте посвячення меморіальної дошки на капличці, де йому явився апостол св. Петро. На табличці напис:

«На цьому місці у старій капличці перед апостолом св. Петром складав присягу на вірність Богові та Україні наш стигматик-мученик Степан Навроцький — 1922 — 1944 Вічна Йому пам’ять»

Перед посвяченням дошки була відправлена панахида за душу бл. п. Степана парохом с. Залукви о. Іваном Баглаєм. Після панахиди декан о. Василь Завірач посвятив табличку і мав промову до присутніх на цьому святі. Другим звернувся до парохіян і гостей автор брошури про Степана Навроцького Ярослав Мазурак. Я зупинився коротко на місії та трагічній смерті стигматика, значенні його жертви перед Богом і підкреслив, що також заслуга нашого Степана те, що маємо нарешті свою державу та можемо молитися в нашій Церкві.

Зокрема я висловив думку, що коли в екстазах бл. п. Степана, греко-католика, його устами м.ін. говорив князь Володимир Великий, який охрестив наш нарід, то це є доказом ідентичності нашої віри та Церкви, яка тисячу років тому була Вселенською й такою є сьогодні — Вселенською-католицькою, а у варіанті нашого народу Греко-Католицькою».

Перед зібраними виступив також гість зі Львова, чудесно привернений до життя Степаном Навроцьким 80-річний греко-католицький священик О.Ярослав Тихий. Він поділився своїми споминами про бл. п. Степана, зокрема розповів про своє чудесне виздоровлення й інші випадки Степанової допомоги.

Останнім було слово лікаря Юліана Сикала, представника Товариства українських політичних в’язнів з Івано-Франківська, які зачислили Степана Навроцького своїм почесним членом посмертно.

На закінчення повідомляю, шо на могилі бл. п. Степана Навроцького в Ракобовтах коло Буська вже є на хресті відповідна табличка. Про перенесення його мощів до Львова зараз нема мови, бо парохіяни Ракобовтів просять залишити Степана в їхньому селі. Оба ці питання були порушені у моїй брошурці про Степана, виданій у березні 1991 року у Львові, тому я вважав за потрібне згадати про те у цій статті.

З газети «Нескорені» Львівської обласної Спілки політичних

в’язнів України, лютий 1994 року

* * *

В доповнення до моєї статті «Стигматик Степан Навроцький залишається живим у народній пам’яті» у газеті «Нескорені» Львівської обласної Спілки політичних в’язнів України з лютого 1994 року інформую, що в музеї в Крилосі біля Галича вже є куток пам’яті Степана Навроцького. де є деякі його особисті речі (плащ, булава-невидимка), а в Галичі в 1995 році була перевидана церквою в Залукві книжка о. Михайла Сопуляка «Посланці з таємного світу» — про українського стигматика Степана Навроцького. Також була перевидана в Канаді моя брошура «Стигматик Степан Навроцький — борець, і жертва за Україну» завдяки ініціативі о.мітрата Романа Набережного ще в 1994 році.

Бл, п. Степан НавроцькиЙ увійшов навічно в історію нашого народу та нашої церкви. Вірю, шо натому не закінчиться, та прийде день, коли наш стигматик-мученик буде прославлений Всевишнім ясними ділами та шо наша Церква прославить Його святим або блаженним.